Українська мова 9 клас. Урок мовленнєвого розвитку. Створення власних висловлювань на запропоновану тему.

Українська мова

9 клас

Тема. Урок мовленнєвого розвитку. Створення власних
            висловлювань на запропоновану тему.Цілі:-вчити учнів складати власне висловлювання відповідно до запропонованої ситуації;-розвивати зв’язне мовлення, логічне мислення;
-сприяти виробленню умінь толерантно відстоювати власну позицію або  обґрунтовано змінити свою думку;- виховувати почуття гордості за свою країну, народ.Очікувані результати:- самостійно обирає аспект запропонованої теми;- висловлює особисту позицію щодо обговорюваної теми;- знаходить цікаві, переконливі аргументи на захист своєї позиції;- змінює свою думку в разі незаперечних аргументів.Тип уроку. Урок розвитку зв’язного мовлення.Форма проведення уроку. Урок-погляд.
Обладнання: Мультимедійний проектор.
Хід урокуІ. Організація учнів до уроку.ІІ. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності.Слово вчителя:         Кожна людина має власний погляд на світ, на все, що її оточує. У житті виникає безліч ситуацій, у яких потрібно вміти правильно, лаконічно, обґрунтовано висловлювати власну думку щодо певної теми. Звичайно, людина повинна бути обізнаною з цим питанням.ІІІ. Оголошення теми та мети уроку.Сьогодні у нас не звичайний урок, а урок-погляд.Створення власних висловлювань на тему «Ким для мене є Т.Г.Шевченко?»ІV. Робота над новим матеріалом.1.     Перегляд презентації «Хто б поета хотів збагнути, мусить в край його прибути» (Визначні місця перебування Т.Г.Шевченка).
2.     Метод «Прес»
Кожен учень відповідає за схемою:          Позиція: «Я вважаю, що…»          Обгрунтування: «…тому, що…»          Приклад: «…наприклад…»          Висновки: «Отже,…».     3. Метод «Займи позицію»:Об’єднання учнів  у групи за напрямками:
Для мене Шевченко:-письменник;-художник;-громадський діяч;-пророк, дороговказ нації;4. Обговорення питання в групах.5. Індивідуальна робота: створення власного висловлювання.6. Висловлювання вчителя на основі  життєвого досвіду.     Додаток 1.Учні висловлюють свою думку щодо почутого.V. Підсумок уроку.
 Метод «Мікрофон»На уроці цікавим було…VІ. Домашнє завдання.
Доопрацювати, вдосконалити власне висловлювання.








        Усім народам Господь посилає своїх посланників, пророків, добрих провідників протягом багатовікової історії. Та,на жаль, не завжди людство здатне їх помітити, зрозуміти, гідно оцінити, не завжди може правильно вгадати, на що саме нам за їх посередництвом вказує Всевишній Творець. Кожен народ по-своєму сприймає і розуміє вказівки Божі, і кожен шукає для себе орієнтири-дороговкази в нашому земному житті.
        Українцям, попри їх наповнену  випробуваннями долю, щастило мати численні постаті своїх співвітчизників, яких із плином часу всі визнають  справжніми пророками, яскравими світочами праведного й правильного шляху. Життя й діяльність багатьох наших попередників учить нас, як маємо поступати, до чого прагнути… Треба лише неупереджено, з чистим серцем приглянутися до  їхніх діянь, повчань, закликів.
         Таких українців було чимало. Але саме Тарас Шевченко став символом України для всього світу.         Кожен розуміє і сприймає Тараса Шевченка по-своєму. Для когось він – основоположник сучасної української мови та нової української літератури, геніальний письменник, мислитель, етнограф, фольклорист; хтось найбільше цінує Шевченка-художника; інщі захоплюються його твердою громадянською позицією, рішучістю, непохитністю у вірі в Бога, Україну і наш народ.         Уже вкотре я задумуюся: ким є Тарас Шевченко для мене? Без сумніву, я сприймаю багатогранність цієї особистості, у шані схиляю голову перед силою розуму і несхитністю духу. Для мене Шевченко – це приклад того, як треба вчитися в найширшому розумінні цього слова: вчитися мудрості у свого народу, знати історію та прославляти своїх героїв, шанувати батьків, плекати традиції, заховувати Божі заповіді. Я вчуся в Шевченка долати життєві перешкоди, працювати, йти до мети, найголовніше, упродовж усього життя не заплямувати душу ганьбою, нечесністю, підступністю, вчуся, як не згрішити перед Богом, Україною, народом.         Із моєї пам’яті виринає лагідний погляд старшого чоловіка в кожусі та смушевій шапці, котрий дивився на мене з прибраного рушником вишитого портрета , що висів поміж образами у світлиці моєї бабусі. Саме від неї  і дідуся я вперше почула про Тараса Шевченка і його вірші «Зацвіла в долині червона калина», «Сонце заходить, гори чорніють». Як яскраво я уявляла прекрасні краєвиди, описані в цих поезіях.          Згодом,пригадується, як моя вчителька літератури розповідала про гірку долю Тарасика-сироти. Дотепер пам’ятаю, як стискав серце жаль, коли вивчали поезію «Мені тринадцятий минало»… І чомусь не зовсім зрозумілими для нас, учнів, були сльози на очах у вчительки, котра читала Шевченкове:
…КолиМи діждемося ВашінгтонаЗ новим і праведним законом?І оптимістично, з посмішкою на вустах та повними сліз очима (чи то радості, чи переживання?) упевнено і відверто,але напівпошепки прорекла:А діждемось-таки колись!Учителька замовкла, заплакане обличчя повернула до вікна. У класі запанувала тиша, і жоден із нас не насмілився її порушити. Не усвідомлювала і я, школярка, що ці пророчі, трохи не зрозумілі для мене тоді слова Шевченка, так глибоко западуть у моє серце…         Дякую Вам, моя дорога Вчителько, що навіть своїм мовчанням і виразом обличчя Ви зуміли навчити того, чого не можна було передати ніякими словами. Саме Ваш приклад і промовлені Вашими вустами Шевченкові слова:Учітесь, читайте, і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь,-стали дороговказом у виборі моєї професії. Заклик:Обніміте, брати мої,Найменшого брата!-я взяла у Тараса Шевченка як настанову любити і огорнути теплом кожне дитяче серце, цінувати працю і поважати думку кожної дитини.         Минають роки, з віком, звичайно, змінюються погляди, переконання. Щоразу, перечитуючи Шевченка, я розумію його по-новому. На жаль, уже близько двох століть його твори залишаються актуальними. Слова із поеми «Кавказ», здавалося, з далекого минулого, котрі закликали до знищення кріпацтва, повалення самодержавства, сьогодні сповнилися новим змістом:Борітеся – поборете,Вам Бог помагає!За вас правда, за вас славаІ воля святая!Коли я слухаю цей вислів, в уяві постає сміливий, палкий, впевнений погляд вірменина Сергія Нігояна…Такого юного й уже…безсмертного. Напевне, нема людини, яку б не вразив відеоролик, де Сергій читає Шевченка. Я знову переосмислюю «Кавказ». Давно знайомі вислови сприймаються так, ніби написані сьогодні. Я просто читаю, не насмілюючись щось коментувати. Читаю і захоплююся величчю Пророка:Кати знущаються над нами,А правда наша п’яна спить.
Коли ж вона прокинеться?***Чом ви нам платить за сонце не повинні?***Якби ви з нами подружились,Багато б дечому навчились!У нас же й світа як на те -Одна Сибір неісходима,А тюрм!..***Ви ще темні…У нас навчіться!..В нас дери,Дери та дай…***Просвітились! Та ще й  хочемДругих просвітити,Сонце правди показатиСліпим, бачиш, дітям!Все покажем! Тілько дайтеСебе в руки взяти.Як і тюрми муровати,Кайдани кувати,Як і носить!..і як плестиКнути узлуваті, -Всьому навчим; тілько дайтеСвої сині гориОстатнії… бо вже взялиІ поле, і море.Хіба не пророчо? Хіба не геніально? З якою вдячністю читаю слово -реквієм:О друже мій добрий! друже незабутній!Живою душею в Украйні витай…А як обнадійливо, впевнено, бажано:Встане правда! встане воля!        …Першою встала молодь. Усі повинні усвідомити: у незалежній Україні народилося і підросло нове покоління, яке вже не має рабської душі, яке знає правдиву історію і розуміє, що за Україну треба боротися. Хто як може: розумом, словом, зброєю, молитвою… Дорога розумна молоде! Як мені, учительці із двадцятирічним стажем, потрібно багато вчитися у тебе,  перейняти впевненість, прагнення до торжества правди, справедливості, свободи. Моє покоління все розуміє, усвідомлює, але завжди вагається, зволікає. Сьогодні ви -  попереду, а старші наслідують вас. Майдан уособлює в собі всі мрії і прагнення українців. Ми маємо героїв, яких увіковічнила історія: вірменин Сергій Нігоян, білорус Михайло Жиздневський, українці Юрій Вербицький та Роман Сеник. Це Герої України. Вони сповняли заповіт Тараса Шевченка: «Вставайте, кайдани порвіте», бо були твердо переконані: «В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля», адже усвідомлювали: «Нема на світі України, немає другого Дніпра»…  Але ми не хочемо більше крові! Як же нам оберегти цвіт своєї держави і не втратити Україну?І знову я шукаю шляхів до правди у Шевченка. Та де ж,  як не в «Посланні…»  до нас усіх, він міг зібрати такі прості і водночас настільки мудрі та необхідні  сьогодні слова:Схаменіться! будьте люди,Бо лихо вам буде.***Полюбіте щирим серцемВелику руїну,Розкуйтеся, братайтеся…***Обніміться ж, брати мої,Молю вас, благаю!         Вдумаймося в пророчі слова геніального Кобзаря, читаймо його твори, бо ця виняткова особистість з’явилася в Україні не просто так, а з великого Божого провидіння, щоб стати на захист української нації, розбурхати уми й серця всього народу, як сучасників, так і наступних поколінь.